Описание З перших акордів його легендарних пісень у кожного українця щемить серце. Тарас Петриненко, «жива легенда», на музиці якого виросло не одне покоління, власник унікального таланту поета, композитора, музиканта, звання Народного артиста України та Шевченківської премії, виступить у Днiпропетровську. 20 квiтня у Оперному Театрi лунатимуть «Зорепадом летять роки», «Ще, може, нашими серцями розпалим тисячі сердець», «Боже, Україну збережи» рядки з творів, що назавжди увійшли у золотий фонд української музики. Тарас Петриненко — автор найбільшого після «Червоної Рути», Володимира Івасюка, хіта «Україна». Її чули всі, а половина точно знає слова, вона вивчається у школах і стала другим романтичним гімном нашої держави, який хочеться співати гуртом. Кожні 15 хвилин «Україну» Тараса Петриненка грає своїми дзвонами київський Михайлівський Золотоверхий собор. Як його однолітки Стінг, Пітер Гебріел, на чиїх іменах тримається світовий шоу-бізнес, Тарас Петриненко творить справжню музику, непідвладну часу і скороминучій моді. В його піснях не тексти, а поезія, проте навіть у читанні її, подумки одразу співаєш, і лише Тарасовим тембром. Сам з козацького роду, Тарас — уособлення України, найточніший архетип нації, відомий своїми незмінними принципами.
«Остаточно мою долю вирішив, мабуть, той випадок, коли у троюрідної сестри почув дуже неякісний перезапис групи „Бітлз“, — говорить Тарас. — І настільки вона вразила мене саме своєю демократичністю, яка піднімала тоді молодь, так захопила, що я в цій стихії і досі. Навіть „Господи, помилуй нас“ колись просто наснилася мені, ніби я слухав її на концерті ліверпульської четвірки. Завдяки їм мені захотілося робити гарні пісні — таki ж, як у „Бітлів“, але з українською душею.»
«Можу сказати, в чому зараз полягає „мотивація“ моєї творчості. Я вважаю, що прийшов час створювати „фірмову музику“ на українському національній грунті і давати справжню якість: слова, мелодії, аранжування. Триває боротьба за нашого власного, українського слухача, і переважно молодого. Якщо ми не заповнимо вакуум, наша молодь, взагалі не буде знати своїх.»
«Маю заклик до сучасного покоління, щоб вони ходили на живі концерти, а не слухали музику в Інтернеті. Поверталися до живого спілкування з виконавцями, зі світом загалом.»
«У цей вечiр буде спілкування з глядачами. Не буде пафосу, диму й підтанцьовок та іншої мішури. Вони мені не потрібні, — говорить Тарас Петриненко. — Бо для мене головне — бути на одній хвилі з людьми, які прийдуть на мій концерт. До зустрiчi, мiй Улюблений Глядач».
