Тіберій Сільваші

Описание

Описание Монохроми. Тіберій Сільваші Уперше дніпропетровський арт-центр Я Галерея представляє персональний проект майстра абстрактного живопису Тіберія Сільваші. Художник пропонує поглянути на монохромію як простір уповільнення часу, а також спосіб притульного споглядання мистецького твору. Оскільки абстрактне зображення позбавлене структури, глядач не спостерігає, а проживає його, отримуючи в результаті власний досвід сприйняття кольору. Про проект - Василь Скакун Touching your skin, Wishing you were within. EmmaAnderson «Monochrome» Дуже часто тексти до виставок мистецтва дещо нагадують інструкції. Інструкції людина любить, поважає і уважно читає перед початком експлуатації. Інструкція тонкими голками пунктів і підпунктів, пояснень, назв та інших слів проникає в непевну матерію нашого побуту та з материнською дбайливістю допомагає впоратися зі зневірою і невпевненістю, старанно супроводжує скрізь і всюди та не дає звернути туди, куди не треба. «I believe there's nothing to believe, But I love the manual, the instruction manual»,** – співає Алекc Капранос у пісні Fresh Strawberries. Інструкції викликають відчуття впевненості в завтрашньому добробуті й стабільності. Але коли інструкція з’являється білосніжним караваном гуманітарної допомоги на території мистецтва, – це не дуже гарний знак. У цій площині виникає думка, що ідеальним текстом для проекту Монохроми Тіберія Сільваші міг би стати порожній лист паперу (не порожня сторінка з роману Лоренса Стерна, а, скоріше, з п’єси «4’33» Джона Кейджа), – як звільнення живопису від ведмежої послуги чужих слів, чужих думок. Чужих не в сенсі належності іншій людині, а в анатомічній чужості мистецтву загарбницької сьогодні мови слів. Марк Ротко якось сказав: «У тиші точність». Аби відчути точність думки, потрібно здобути тишу, принаймні внутрішню. У пошуках ідеальної тиші Джон Кейдж відкрив, що її просто не існує, коли в повністю ізольованій від звуку кімнаті, в такому звуковому вакуумі, він почув два звуки: високий і низький. Це була робота його кровообігу й нервової системи. Можна уявити собі, як накладалися ці звуки один на ден і утворювали монохромний гімн життю – впертий, пульсуючий і тотальний… Ідеальної тиші не існує. Але існує стан, коли можна почути звук себе, коли можна відчути «пульсуючу конкретність плоті чи кісток» (Ротко). Живопис сучасності потребує простору тиші, і про це говорить сам художник. Живопис потребує здатності глядача фокусувати увагу на самій картині, позбавити її шуму своїх упереджень, а лише торкнутися поглядом її теплої шкіри й дозволити розказати їй історію свого життя. У тексті «Пастка для хмари» Тіберій Сільваші наводить цитату Барбари Роуз: «Монохром не стиль, а власна позиція». Що таке власна позиція, як не відмова від будь-яких ілюзій? Це прозорість і неупередженість, здатність почути чиюсь історію, а відповідно й вміння бути почутим. Власна позиція – це діалог не словами, а імпульсами, це діалог життя із життям. Монохром – це не писання живопису, а його «вирощування». Монохром – це не «читання» живопису, це проживання його життя, – від початку прозорої поверхні до кінця твердої основи, і назад. Монохроми – це не колір. Це те, що за ним, і те, що робить його кольором. Так само як людина, яку робить людиною не колір її шкіри. «Господь, він не зважає на шкіру, він зважа на солідарність і чесність» (Сергій Жадан «Білі люди»). У розмові з Єжи Онухом, Тіберій Сільваші погоджується з думкою Джексона Поллока про те, що глядач не має щось шукати, він має дивитися пасивно. Пасивно – це і нейтрально, і монохромно також. Про автора Тіберій Сільваші народився у 1947 році в Мукачевому, Закарпаття. Живе і працює в Києві. 1966 року закінчив Республіканську художню школу ім. Т.Г. Шевченка, 1972 року – Київський державний художній інститут. Із 1988 року – автор і учасник численних персональних і групових проектів як в Україні, так і за кордоном. Зокрема, роботи художника були представлені у Франції, Італії, Німеччині, Данії та інших країнах світу. У 1992 році Сільваші організував угрупування «Живописний заповідник», який займався переосмисленням феноменальних можливостей кольору. 1995 року митець отримав нагороду «Художник року» в Україні та стипендію мунiципалiтету Мюнхена. В 1996 і 1998 роках були показані кураторські проекти Сільваші на Міжнародному арт-фестивалі в Києві. З моменту відкриття Я Галерея у Києві, художник майже щороку презентує проекти, в яких послідовно досліджує просторові можливості арт-центру: «Щойно я потрапив до Я Галерея – одразу зрозумів: із цим простором потрібно працювати». У 2012 році проект Сільваші «Обрамлення» був представлений арт-центром у рамках Паралельної програми Першої Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва ARSENALE 2012. Того ж року роботи художника долучилися до масштабних проектів Національного художнього музею України («Міф. Українське Бароко») та Я Галерея (Neofolk project у рамках фестивалю ГОГОЛЬFEST 2012). 2013 року Тіберій Сільваші став академіком Національної академії мистецтв України, а також взяв участь у Всеукраїнській мистецькій виставці «ВЕЛИ­КЕ І ВЕЛИЧНЕ» у Мистецькому Арсеналі. Сьогодні роботихудожниказнаходяться впублічних та приватних колекціях Мюнхена, Відня, Нью-Джерсі,Запоріжжя, Харкова, Києва та інших міст Європи іСША. Найвлучнішу характеристику творчої манери Тіберія Сільваші дав він сам, резюмуючи: «Я не малюю, я вирощую живопис». Запрошуємо Вас на вернісаж проекту за участі автора, що відбудеться у понеділок, 8 вересня, з 19.00 до 21.30, в арт-центрі Я Галерея на Гусенка, 17. Проект реалізовано за підтримки співзасновника арт-центру Я Галерея у Дніпропетровську Павла Мартинова. За додатковою інформацією, коментарями учасників подій та фотоматеріалами звертайтесь: координатор проектів Катерина Семенюк, 056 713 5 713, 067 622 29 92,ks@yagallery.com.ua. Слідкуйте за новинами арт-центру на сайтіYa Galleryта на сторінці уFacebook.