Світ символів Михайла Сапожникова

Описание

Описание У Дніпропетровському художньому музеї, у постійній експозиції відбулися деякі зміни – у двох залах, замість полотен художників XVIII-ХIХ століть з’явилися картини одного-єдиного маляра - Михайла Сапожникова (1871-1937).Це ім’я поки що мало відоме широкому загалу, проте ця постать варта уваги. Михайло Іванович жив на Катеринославщині-Дніпропетровщині, навчав дітей, малював агітплакати за наказом, служив художником у міському театрі, а для душі писав картини. Останні десять років, паралізований, ледве володіючи рукою, писав краєвид, який бачив з вікна, - взимку і влітку, в різний період доби. І називав свої мініатюри «мотивами» і «настроями». Він помер в 1937 році, вдома, непотрібний нікому й забутий. І лише через багато років завдяки співробітникам Дніпропетровського художнього музею світ дізнався, що у нашому місті жив єдиний послідовний символіст...Михайло Іванович народився в Саратові, навчався у Петербурзі в Академії мистецтв, потім працював учителем малювання у місті Павлоград Катеринославської губернії. На початку ХХ століття у Катеринославі-Дніпропетровську він був відомий не лише як педагог, але й як художник. Він виставляв свої твори у Петербурзі, Харкові, Дніпропетровську. Це були й реалістичні пейзажі, й портрети, й тематичні картини. Мистець створив дві серії по 12 картин в кожній. Вони присвячені революційним подіям 1905 і 1917 років, громадянській війні. Всі разом вони з творів живопису стають філософським роздумом про долю країни, всього людства в його передвічній боротьбі добра й зла. Головним «ключем» до сприйняття цих полотен Сапожникова може бути назва його виставки 1917 року в Петербурзі - «Відбиття революції в дзеркалі вічності – символізмі». Для Сапожникова, людини глибоко віруючої, основою розуміння буття могла стати «Вічна книга» - Біблія, через яку він і подає глядачеві своє сприйняття часу. Кожна картина супроводжується текстом – цитатою з Старого або Нового Заповіту.Символічні полотна Михайла Сапожникова й зараз актуальні. Вони органічно вписуються в загальний напрямок розвитку українського мистецтва, відбиваючи його багатогранність. Вони допомагають усвідомити наше минуле, пов’язуючи його з майбутнім. Виставивши полотна Михайла Сапожникова, Художній музей фактично розпочав реекспозицію – змінення постійної експозиції до свого 100-річчя, яке відзначатиме восени 2014 року.